Пропозиції
українського громадського суспільства
(Громадської експертної ради при Українській частині Комітеті з питань співробітництва між Україною та ЄС)
до розробки проекту Східного партнерства ЄС

Метою Східного партнерства має бути поступальна інтеграція цих країн до ЄС та регіональна співпраця на основі європейських стандартів. Відповідно, Східне партнерство має складатися з двосторонньої та багатосторонньої складових. Кращий досвід ЄС підтримки реформ у країнах-кандидатах та потенційних кандидатах на членство у ЄС має бути застосований щодо країн-партнерів у рамках Східного партнерства. Ці пропозиції передбачають, що Східне партнерство має мати додану вартість порівняно з тими інструментами підтримки реформ і співпраці, що вже є сьогодні.

Двостороння складова має містити:

1. Новий політичний інструмент (у тексті польсько-шведської пропозиції – нова генерація Планів дій), розроблений за методологією Accession Partnerships/European partnerships – керівний документ на короткий часовий період, з чіткими завданнями / показниками (benchmarks), часовими рамками (короткотермінові, середньострокові та довгострокові пріоритети) та прив’язкою конкретних джерел фінансування з боку ЄС до виконання конкретних завдань.
2. Регулярні моніторингові звіти Європейської Комісії мають фокусуватися на прогресі у досягненні поставлених цілей (досягнення європейських стандартів), а не на змінах порівняно з попередньою ситуацією у країні - партнері.
3. Керівництво (guiding) з проведення реформ має здійснюватися з боку Європейської Комісії у такому ж масштабі, як і для країн-кандидатів та потенційних кандидатів на вступ до ЄС, з усім спектром допоміжних інструментів (зокрема, скрінінг законодавства, твіннінг та інші засоби посилення адміністративної спроможності тощо).
4. Дорожня карта до безвізового режиму, з чіткими критеріями – за зразком країн Західних Балкан.
5. Угода про асоціацію з поглибленою зоною вільної торгівлі як її частиною.
6. Громадський діалог (civil society dialogue) між ЄС і країнами-партнерами за моделлю таких діалогів з країнами-кандидатами на вступ, включаючи, зокрема, контакти між людьми та обміни (people-to-people contacts and exchanges) – з залученням представників громадських організацій (NGOs), студентів та науковців, журналістів, діячів культури тощо; розвиток контактів та співпраці між місцевими громадами (співпраця міст – town twinning); підтримка розвитку громадянського суспільства з боку ЄС через інструменти, апробовані у країнах-кандидатах (зокрема, civil society facility).
7. Відкриття можливостей для легальної трудової міграції та забезпечення соціального захисту мігрантів – зокрема, через застосування інструменту Mobility partnership.
8. Міжрегіональна співпраця (interregional cooperation) та включення країн-партнерів до регіональної політики ЄС.

Багатостороння складова має містити:

1. Форуми – площадки для багатостороннього регіонального діалогу з широкого кола питань у форматі “27 + 6” або “27 + 5” (27 країн-членів ЄС та 6 країн-партнерів, або 5 – за виключенням Білорусі) на різних рівнях:
- Найвищий – глави держав та урядів, які мають зустрічатися напередодні засідань Європейської Ради;
- Міністерський – міністри закордонних справ та профільні міністри, які мають засідати напередодні зустрічей Ради міністрів ЄС у різних її конфігураціях, на яких розглядатимуться питання політики ЄС, що стосуються країн-партнерів;
- Високий (senior officials level) – Рада Східного партнерства – голови, заступники та члени комітетів співпраці (Cooperation Committees) між ЄС та країнами-партнерами;
- Парламентський – Міжпарламентська асамблея Східного партнерства;
- Громадський – Громадський Форум Східного партнерства – платформи та мережі громадських організацій і аналітичні центри;
- Форум соціального діалогу – Європейський економіко-соціальний комітет, профспілки та об’єднання роботодавців (бізнес-асоціації);
- Міжрегіональний – Комітет регіонів, представники місцевих та регіональних влад.
2. Європейський Союз як повноцінний учасник процесу вирішення конфліктів у регіоні – шляхом заходів із зміцнення довіри, демілітаризації та реабілітації зон конфліктів, розгортання моніторингових та миротворчих місій ЄС, участі у переговорах тощо.
3. Підтримка утворення регіональної багатосторонньої “базової” (basic) / “простої” (simple) зони вільної торгівлі (можливо, шляхом розширення угоди про зону вільної торгівлі у рамках ГУАМ).
4. Поглиблення співпраці у сфері енергетики, зокрема, шляхом поширення угоди про Energy Community Treaty на усі країни-партнери.
5. Поширення транс-європейських транспортних, енергетичних та телекомунікаційних мереж (TEN-T, TEN-E and e-TEN) на країни-партнери.
6. Посилення співпраці з питань навколишнього середовища – (регіональний екологічний центр у Києві? Діалог у сфері екології? сталий розвиток? поширення європейських програм?).
9. регіональний діалог з прав людини та основних свобод (через створення регіонального Комітету з прав людини).

Імплементаційний механізм

1. Гнучка реалізація цілей Східного партнерства, зокрема, шляхом можливості співпраці у різних форматах, де роль лідера у певному секторі може брати на себе одна чи кілька країн-членів ЄС, з відповідними координуючими функціями та можливістю фінансування з бюджетів цих країн-членів.
2. Заснування посади Спеціального координатора та координуючого органу Східного партнерства. Можна розглянути варіант заснування такого органу на базі структур ГУАМ (секретаріату у Києві).

Фінансування

1. Максимальне відкриття програм ЄС для країн-партнерів, зокрема тих, що стосуються контактів між людьми та підвищення адміністративної спроможності.
2. Трастовий фонд Східного партнерства (кошти окремих країн-членів та інших сторін) для фінансування багатосторонніх проектів шляхом відкритих конкурсів.
3. Пріоритети Східного партнерства мають бути враховані при проміжному перегляді (mid-term review) ENPI та формуванні нових індикативних програм ENPI на 2010-2013 роки. Зокрема, мають бути передбачені нові інструменти для підтримки розвитку громадянського суспільства (як civil society facility, який запропонований країнам Західних Балкан) та посилення адміністративної спроможності державного апарату країн-партнерів.
4. Нова фінансова перспектива ЄС на 2014-2020 роки має передбачати суттєве збільшення фінансування для країн-партнерів у рамках Східного партнерства.